Lyudmila Dakhova
27.10.2009 Black Moon - Новолуние. Людмила Дахова, художник.
DОМ bambuk-A
14-23.09.2009 Симпозиум современных искусств, d. fleiss & east west artists,Параза, Франция
06.05.2009 У мистецькій галереї "Зуза" відкрилась виставка художниці Людмили Дахової
"Хто не їсть гострого, той не революціонер!" Це не гасло комуністів-гурманів, це назва виставки, яка відкрилась у мистецькій галереї "Зуза". Тридцять своїх картин представила відома рівненська художниця Людмила Дахова.
Майстриня творить у жанрі футуризму й використовує комбіновані техніки. При цьому запевняє: хоча образи на картинах не мають жодного стосунку до реального життя, одначе презентують саме теперішній час. За словами самої Людмили Дахової, теми її творів - неземного походження.
"Телерадіокомпанія "Рівне 1"
04-12.10.2008 Симпозиум современных искусств, d. fleiss & east west artists, Мальнитц, Австрия
2008 Публикация в альманахе "Черновик" №23
Мои дневники на календарных листках ..............................................................................
2004 Світ образів
Дати характеристику творчості Людмили Дахової справа нелегка, оскільки світ її образів надзвичайно розмаїтий і захоплюючий: від дитячого наїву до складних зримих і містичних співставлень її неповторного мистецького досвіду. Духовний світ художниці, втілений в графічний практиці, наповнений інтуїтивним прагненням осягнути таїнство, містерію світобуття через поєднання реальних та ірреальних образів, створених її багатою творчою фантазією. В роботах Людмили Дахової простежується віяння українських мистецьких традицій збагачених естетикою полікультурності.
Вільні варіації художниці на мотиви живого і рослинного світу, а також оздоба елементами, задіяними зі сфери музичної символіки, створюють неповторну картину особистого стилю мисткині. Його характерними ознаками є пластично-синтезуюча, комбінована чи ескізна манери виконання.
В процесі підбору кольору Дахова уникає різких, "крикливих" забарвлень. Її стиль це ніжна, м'яка пастель, яка наближується до кращих традицій імпресіонізму. Вцілому роботи Людмили Дахової є своєрідним оригінальним відображенням внутрішнього світу людини, у всій його складності, неповторності, багатогранності, це високе прагнення митця крізь призму свого таланту осягнути духовну суть людини XXI століття.
Г.Попович-Швидків
18.07.1997 Від Ілюзії до Реальності
«Куди мені до неї, вона була в Парижі», — співав безсмертний Володимир Висоцький. Так, Людмила Дахова, — винуватиця гомону навколо її першої персональної виставки «Метаморфози ілюзій», справді збирається до Франції. І це вже не з області ілюзій, а реальність. Таке запрошення вона отримала від колег-ротаріанців архітектора Жанна Діка і одного з активістів цього міжнародного руху Емстебамма. Французам сподобалась графіка Людмили і, звісно, її запросили до Страсбургу. Подібні запрошення також надійшли з Німеччини і Канади. Особливо всіх вражає «Філософія мистецтва». Безперечно роботи варті уваги. Не випадково ж у Києві, на головній вулиці України — Хрещатику, де діє салон-магазин, «Мистецтво» люб'язно надана площа для виставки-продажу. Київ зворушив художницю, яка до певного часу «зарилася» на власній творчій кухні. Ті роботи, що дарувались або іноді продавались за символічними цінами, мають реальну цінність, визначену фаховими столичними мистецтвознавцями.
Та це не головне для Дахової. Почуття творчої спраги не полишає її. Перші успіхи зовсім не затьмарили розум. «Зірочка» не хапанула. Працює, як завше, ніби кожна робота — востаннє. Більш вибагливою стала до оформлення робіт. Графіка змушує бути вибагливою. Після випуску книги поезографіки «Метаморфози ілюзій» з подивом збагнула — у неї є вороги. Жінки з психологією «плюшевих ведмедиків»— найширша категорія недоброзичливиць. Її незакомплексованість трактують як «сексуальну заклопотаність», а кожну нову роботу сприймають, мов виклик. Тому надає перевагу дружнім стосункам з чоловіками. Навіть символом емансипованої жінки для неї є та, яка змогла вбити в собі жінку, щоб піднятись до чоловічої свідомості. Самі графічні роботи, немов складові розкиданого бісеру. А як, звісно, марна робота розкидати його перед свинями, взагалі не терпить свинства.
Коли вже Бог наділяє людину талантом, то, як правило, різностороннім. Людмила ще пише і вірші. І в цілому виходить мистецька поезографіка. Це щось новеньке в Україні! Нещодавно вийшла її перша книжечка під назвою "Метаморфози ілюзій". Містика графіки в ній межує з реаліями поезії буденності. Роботи позбавлені богемності, хоча і розраховані на зовсім вузьке елітне коло.
Людмила не боїться повністю увійти в себе. Малює тоді, коли відчуває підсвідомий поклик. Працює осмислено. Іноді її просто не можуть зрозуміти. Не випадково ж у книзі відгуків на виставці в музеї українського мистецтва є такий запис: «її роботи такі ж божевільні, як і вона сама». Божевільна, хіба знайдеш більшого визнання для митця. Творче божевілля — поняття небесне. Чи не тому любить повзучий ранковий туман, що вривається у вікна з савану чорної ночі? Чи не тому улюблені квіти — орхідеї, які символізують пристрасть? Чи не тому боїться найбільше старості? Як кожній привабливій жінці, їй хочеться подобатися завжди. Допоки успіх — галантний коханець — поруч. Але життя. Наше сьогоденне життя. На своїй прозаїчній роботі вже задихається. Пропонують інші, більш цивілізовані, престижні. Але кожному своє. Не зміг же Шагал стати викладачем.
А ще у Людмили є мрія. Вона хоче ілюструвати музику групи «Пінк флойд». Злитись з нею. Увійти в кожного і почувати себе там, як вдома.
"Погляд"
27.09.1996 Літаюча Людина
"І що в цьому дивного?" - скажете ви. Хтось літає з ранку до ночі по магазинах, хтось по справах, а хтось просто на літаках чи іншій техніці.
Проте облишимо наївні жарти. Мова йде про людину, яка літає в ілюзорних фантазіях, а згодом переносить це на папір, перетворюючи в глибинну спочатку для загалу незрозумілу графіку. Переважно чорно-білу. "Невже, як усе твоє життя"- запитав я свою співрозмовницю Людмилу Дахову (презентація першої виставки її робіт відбулась у м.Рівному нещодавно).
— Та зовсім ні, - відповіла художниця. Колір — це енергія, а де мені її стільки взяти — дім, двоє дітей, тяжка робота. Якби чоловік не розумів, то, взагалі, не знаю, що було б. Проте він сам стверджує: "Йому потрібна подруга, а не рабиня".
Що ж, у розкутості ліній про рабиню і не подумаєш. До слави теж ставиться спокійно. В роботах Дахової майже немає повторів, боялась, щоб не було штампів. Працює в основному серіями, її цикли нагадують щоденник. Тут знайдеш все. І враження від спілкування з друзями, і спогади про дитинство, і дещо з прочитаного. До речі, улюблені поети — латиноамериканські та ще Бродський. За творчістю колег-художників якось не слідкує. Ні, не з егоїзму. Просто у кожного — своя доля, свій світ і нічого в нього втручатись, їй іноді здається, що вона буває і янголом і відьмою водночас. Коли створює свою графіку, ніби медитує. Стане навпроти дзеркала і вдивляється в свої зіниці. Який день, такі й лінії.
Коли вже Бог наділяє людину талантом, то, як правило, різностороннім. Людмила ще пише і вірші. І в цілому виходить мистецька поезографіка. Це щось новеньке в Україні! Нещодавно вийшла її перша книжечка під назвою "Метаморфози ілюзій". Містика графіки в ній межує з реаліями поезії буденності. Роботи позбавлені богемності, хоча і розраховані на зовсім вузьке елітне коло.
Твори Дахової вже давно зберігаються в приватних колекціях Франції, Німеччини, Польщі, Чехії... На щастя, ми також не спізнилися познайомитися з ними. А це ще раз підтверджує — ніколи не пізно роздивитись довкола та й політати ніколи нікому не пізно.
Олександр СМИК.